Але, народ! Що там у вас по партіях та закладках? Збираюсь я рубати такий екстра наркотик, що аж слина піде. Не хочу просо себе прокачувати, чуйте сподіваюсь?
Отак, одного прекрасного дня я вирішила, що пора вийти зі звичних рамок та випробувати щось новеньке. Зокрема, псилоцибинові гриби – це моя нова вже закладка в житті. Я говорю, це вам не пудра або там щось інше примітивне. Але про все по порядку, давайте я вам розкажу, як саме це все сталося.
Закинувши свої початкові пошуки в інтернеті, я не очікувала такої кількості пропозицій. От це вам не будь-який звичайний хімік, ви знаєте. Ось так, роздивляючись серед зелених об'яв, я вибрала найбільш вигідну пропозицію – "Псилоцибінові гриби, перша якість. Краща ціна в місті!". Він мені до дому доставив, так що я навіть не замовляла.
Коли він до мене по прізвищу попер, видно було, що це не зовсім новак. Він мав такого чалого вигляду, наче вже накурився чимось інтересненьким. Після здачі грошей, я швидко повернулася до свого вай-фаю та розпакувала цей мій "сюрприз".
Ох, хлопці! Я замислилася, як все ж підкумарила. Якби ви бачили моє обличчя, коли я вийняла гриби з пакетика. Була там така краса, такий колір, як колорадський жук!
Щоб не загубити всю есенцію, я вирішила приготувати мушлі з цими щедрими грибами. Ну як, главний кухар у своєму пікантному надриві. Додала трішечки цибулі, часнику – вже слина пішла. А ще туди попала трошки масла, щоб це все гарно зігрілось. Та пропізнала їх таки, оті гриби – такі ріденькі, вчиняли вони хіба що втертий ефект на моє тіло та розум.
Тим часом, я облаяла свою ванну з повним розмахом. Вирішила, що досить мені бути звичайною, як всі інші. Хотілось чогось крутого, як в відео у блогерів. Та й фіг з ними, з тими блогерами – я сама можу зробити класні спа-процедури.
Діти, знаєте, моя ванна виявилась найкращим місцем для пісочниці. Там я слухала свою улюблену музику, плювала на всіх і все, і просто відчувала себе богом світу.
Наче я відкрила для себе нову сторінку в моєму житті. Кожен раз, коли я поправлялася, мені здавалося, що я здатна на все. Дивилася на своє відображення у дзеркалі та не могла повірити своїм очам – це ж істина, це царство, це абсолют.
Напевно, хтось може подумати, що я необдумана та безглузда. Але я не згодна. Я не химік, та але мої експерименти цілком вправляють моє чуття.
Тоді я згадала, що ще не випробувала кисеньну маску. Вирішила взяти свої спа процедури на новий рівень. Заскочила в аптеку, купила маску, ну і почала своє творіння.
Один з моїх друзів, також ветеран наркотичних розваг, сказав мені, що якщо хочу вижити, то маю порахувати час, скільки я збираюсь знаходитися у наркотичному оп'янінні. І ось я лежу на своєму новому шикарному дивані, підкумарена та готова відзначити найкращі миті свого життя.
Час летить, я проваляюсь в своєму світі, де немає ніяких проблем, страхів, лиш солодкий забуття. Невдовзі я починаю відчувати, що мій розум занурюється на глибину темряви, а думки стають вдвічі глибшими.
Здається, мені навряд чи вдасться убитися на наркотиці так сильно, як я хотіла. Це якщо говорити про фізичну смерть, звісно. Але відчути себе одним з тих світлих духів, які знаходяться між різними світами – ось це мені під силу.
Все вже позаду, я знаходжуся в тому стані, коли все просто хороше. Моя душа літає уночі, наче комаха навколо світла. А я знаю, що завтра все буде так само класно, бо я так само зачарована своїми закладками.
Друзі, навіть не знаю, як вас вітаю. Мабуть, найкращий спосіб – це запропонувати вам зі мною покататися на хвилі наркотичного екстазу. Але згадайте, що тут є свої правила та ризики. Дякую за увагу та пам'ятайте, що це все-таки молодіжний сленг.
Привет, народ! Сегодня хочу поделиться невероятной историей, которая произошла со мной несколько недель назад. Я решил закладить псилоцибиновые грибы и прикольно поработать в макдональдсе. Это был незабываемый опыт, сплошная адреналиновая бодяжка!
Всё началось, когда я услышал от знакомого, что он может достать закладки псилоцибиновых грибов. Знал я, конечно, что это сильнейшая шляпа, но решился попробовать. Ведь я всегда хотел поработать настоящим героем, а не просто продавцом в фастфуде.
Так что мы договорились встретиться в парке. Чувак притащил маленькую пачечку, и я не мог удержаться, чтобы не упороться сразу же. Взял пачку, дунул и почувствовал, как вся бурда с плеч сбрасывается. Было страшно, но так прикольно!
Я решил пойти на работу в макдональдс и посмотреть, что изменится. Всё началось так неприметно, но потом просто взорвалось. Я оказался в центре внимания, все меня обсуждали и смотрели на меня, как на какую-то аномалию.
Было жутко шугано. Я почувствовал какой-то невероятный прилив сил и энергии. Я стал работать быстрее, чем когда-либо. Ни один заказ не заставил меня снизить обороты. Я просто наширился этой адреналиновой волной и погрузился в работу.
Как только приходило новое блюдо на заказ, я сразу начинал готовить его. Настолько быстро, что мои коллеги по работе не успевали удержаться за моим темпом. Они смотрели на меня с удивлением, а я просто эмоционально нюхал запах свежих гамбургеров и чувствовал себя богом фастфуда.
Я работал так, будто на меня действовали сразу несколько порций гердоса. Мои руки двигались сами по себе, словно волшебство. В моей голове был полный каос, но я наслаждался каждой секундой этого безумия.
Знаете, что самое интересное? Неужели я был единственным в таком состоянии? Оказалось, что нет. Мои коллеги начали подхватывать энергетику и тоже упороться вместе со мной. Мы стали настоящей командой, работая быстро и слаженно.
Наверное, это был самый незабываемый день на работе. Даже клиенты, которые заходили в макдональдс, замечали, что что-то необычное происходит. Я чувствовал, что моя энергия распространяется на всех вокруг меня.
Мы были непобедимы! Я чувствовал себя на вершине мира. Ничто не могло остановить нас. Даже запах масляного соуса, который обычно сильно тянулся, не мог угнетать нашу энтузиастичность.
Но, конечно же, все хорошее когда-нибудь заканчивается. Вскоре я начал чувствовать усталость. Моя энергия иссякала со скоростью света. Я понимал, что эффект грибов исчезает и всё вернется к обычной рутинной работе.
Я понял, что пришло время закончить свой рабочий день.
Что же я могу сказать? Прошло уже несколько недель с тех пор, но я до сих пор помню каждую секунду этого невероятного опыта. Я так рад, что решил попробовать псилоцибиновые грибы и упороться на работе. Это был настоящий вызов, который я принял.
Сейчас я уже не работаю в макдональдсе, но я всегда буду помнить этот день, когда я чувствовал себя на вершине мира. И несмотря на то, что наша память может быть проворной, я всегда буду вспоминать этот день, как один из самых ярких и запоминающихся в моей жизни.
А теперь пришло время попрощаться! Надеюсь, что вы тоже можете найти что-то удивительное в своей жизни, что поможет вам почувствовать себя настоящим героем.
Peace!